Поліграфія – галузь техніки, сукупність технічних засобів і технологічних прийомів, використовуваних для одержання великої кількості однакових копій (репродукцій) оригіналу, що пройшов редакційну підготовку і додруковану підготовку.
Мета курсу – дати учням загальні уявлення про основи видавничої діяльності, її системи, концепціях та принципах.
Після винаходу друкарської справи пройшли століття. Причому прогрес в цій області йшов дуже повільно:
- в середні віки застосовувався спосіб друку, для якого застосовувалися дошки ксилографій, на поверхні яких вирізувалися опуклі символи і малюнки. Така дошка покривалася фарбою за допомогою спеціальних подушечок, після чого накладався папір і розкочувалася шкіряними вальцями;
- винахід літер, з яких набирали слова;
- 1450 року Гутенберг (Німеччина) Винайшов друкарський верстат;
- в середині XVIII століття почалося бурхливе зростання числа друкарень;
- у Росії в 1890 році було видано 626 найменувань книг загальним накладом 18 353 126 екземплярів (на 110 мільйонне населення на кожних 25 чоловік приблизно 4 книги). Друкарня XVIII століття була значною по розмірах і кількості службовців підприємство. Головною робочою силою друкарні у той час були люди, які набирали текст;
- у 50-і роки XIX століття данець Христофор Серенсен і американець Сорн винайшли набірну машину, що дозволила автоматизувати процес набору;
- в кінці XIX століття були створені ротаційні друкарські машини, які могли давати 10000-25000 двосторонніх відбитків в годину;
- до кінця XX століття спостерігалася тенденція злиття поліграфічних підприємств, вони займали цілі будівлі, а наклади – сотні млн. екземплярів. Від здачі рукопису до виходу в світ книги – місяці і навіть роки.
Починаючи з кінця XX століття і в даний час спостерігається бурхливе зростання дрібних друкарень. Це обумовлено розвитком цифрових технологій комп’ютерної верстки і додрукованої підготовки, а також стрімким розвитком цифрової друкарської техніки. Багато підприємств і організації створюють свої власні видавничі групи і відділи для підготовки рекламної і внутрішньо-фірмової друкарської продукції.
Це, безумовно, має позитивний ефект, оскільки замовник може швидко отримати необхідну продукцію, не звертаючись в спеціалізовані компанії. Проте в той же час в поліграфію прийшла величезна кількість людей, що не мають спеціальної освіти і незнайомі з традиційною типографією, що неминуче викликає безліч проблем і високий відсоток браку.
Крім того, широкий асортимент різної техніки і програм для комп’ютерної обробки тексту і графіки вимагає глибоких знань в цій області. Враховуючи, що більшість цих технологій були розроблені за останніх 10-15 років, недивно, що дослідних фахівців в області цифрової додрукованої підготовки поки що не надто багато Що ж до підготовки документів для публікації в мережі Інтернет, то ця область ще молодша, що також викликає певну скруту.
Після появи комп’ютерів стався якісний стрибок в поліграфії. У наш час навіть один фахівець, що володіє достатньою кваліфікацією, може підготувати до друку видання будь-якої складності, витративши менше часу і сил, чим всі робочі друкарні 18-19в. Підприємства дістали можливість самостійно створювати видавничі групи і відділи підготовки рекламної і внутрішньо-фірмової друкарської продукції. Але в той же час в поліграфії є багато проблем і високий відсоток браку.
Широкий асортимент різної техніки і програм для комп’ютерної обробки тексту і графіки вимагає глибоких знань.
Тому дослідних фахівців в області цифрової додрукованої підготовки поки що не надто багато. Розвиток нових технологій, друк відбувається настільки швидкими темпами, що навіть дослідні користувачі повинні постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень, щоб не відставати від конкурентів.
5 червня 1997 року був виданий Закон України „Про видавничу справу”, який визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи.
У Законі держава заохочує підготовку виготовлення і розповсюдження друкованих видань державною мовою та мовами національних меншин, що проживають в Україні Україна
Проблема книги особлива і актуальна саме зараз, бо цивілізація дала нам нові технології збереження та розповсюдження інформації, що й так знизило рівень використання книг. Незважаючи на це, книги залишаються основним джерелом мудрості та духовності. Час і практика довели людству, що ніщо не приносить такого духовного задоволення та насолоди як книга. Вона була і залишиться універсальним і невичерпним джерелом знань.
Видавництва класифікуються на:
- книжні
- газетні
- журнальні
- музичні
- on – line та ін. видавництва.
Читацька аудиторія розділилася – одні як і раніше віддають перевагу паперовим книгам, інші наслідують нові технології. Перехід видавництв на цифровий формат книг значно понизив вартість кінцевого продукту.
Поліграфічна промисловість виготовляє продукцію у великій кількості екземплярів за оригіналом, що надходить з видавництва або іншої організації.
Верстка є процесом компанування текстового і графічного матеріалу для публікації в друкарській або електронній формі. Тому уявлення про те, що верстка – це набір тексту, є помилковим. Верстальщик отримує вже набраний складачами текст і графіку, підготовлену дизайнерами. Його завдання – розмістити матеріал на смузі відповідно до макету. В деяких випадках в обов’язки верстальника входить розробка макету, в інших – цим займається дизайнер, а верстальникові потрібно лише розмістити матеріал.
Підготовка публікацій до видання – складний і продуктивний процес. Він складається з взаємопов’язаних етапів:
- Макетування (вибір макету, вибір формату, орієнтація паперу, поля, елементи дизайну, модульна сітка)
- Підготовка тексту
- Підготовка зображень
- Вибір шрифтів
- Верстка (вирівнювання, формування переносів, інтерліньяж, підгонка тексту)
- Друк оригінал-макету